ПІДПРИЄМСТВО. ГЛАВА IV | Дніпро, Київ, Матеріали, Одеса, Харків | FIRM.UA
 

ми з Вами з 1999 року

Підприємство. Глава IV

Попередній розділ – “Глава III. Фінансові вкладення”

§ 4.1. Компанія – інструмент бізнесу

Для заняття бізнесом необхідно пройти необхідні реєстраційні процедури та створити інструмент бізнесу – компанію (підприємство).

Багато хто переоцінюють створення компанії і вона часто стає самоціллю. Однак це не так: компанія – всього лише спосіб реалізації бізнесу-проекту, її можна змінити, перетворити, розділити й т.д.

Першою та складною проблемою є найменування компанії. Назва – це ознака, яка буде ідентифікуватися бізнес. Тому рекомендуємо скористатися такими критеріями:

а) прив’язки до напрямку
Бізнес може діяти як в одній сфері, так і декількох. Таким чином, якщо бізнес вузькопрофільний, то варто використати у назві прив’язки до такого напрямку. Надалі така назва стане торговельною маркою. Якщо ж бізнес багатопрофільний або має на увазі диверсифікованість в інших напрямках, то варто використати більш абстрактні назви.

б) запам’ятовуваність й асоціативність
Назва повинна бути такою, що запам’ятовується і через тривалий час його легко згадати. Бажано, щоб назва асоціювалася із видом діяльності. Це дозволить зафіксуватись у пам’яті споживача та заощадить коштів надалі на рекламі.

в) багатомовність
Назва повинна однаково читатися кількома мовами. Якщо регіон діяльності Україна, то принаймні українською і російською, а якщо в планах вихід на міжнародні ринки – як мінімум англійською.

г) варіаційність
Небагато попрацювавши над назвами, стає зрозуміло, що вони можуть бути:
1) довгими (наприклад, «Поліпрофільна будівельна компанія») і короткими (наприклад, «Всебуд»). Коротку назву легше запам’ятати, а довга дозволяє використовувати скорочення (наприклад, «Поліпрофільна будівельна компанія» як «Полібудком»).
2) м’яким (наприклад, «Астра») і серйозним (наприклад, «ФінІнКом»). У деяких бізнесах краще використати м’які назви (наприклад, спа-салон), а в інших – серйозні (наприклад, будівельна фірма).
3) співзвучні (наприклад, квітковий магазин «Лаванда») і абревіатурні (наприклад, торговельна компанія «Спецзовнішторгсервіс»).

Другим питанням є організаційно-правова форма. Від форми компанії залежить її сприйняття на ринку споживачами. Нижче наведені часто використовувані форми і надані їх описи. Перелік форм наведений у порядку підвищення організаційного рівня.

Компанії можуть бути:
1) приватними підприємствами. Засновані на капіталі однієї фізичної особи. Вони не мають вимоги до мінімуму статутного капіталу. Органи керування спрощені.
2) господарюючими товариствами. Засновані на капіталі невеликої кількості засновників (як правило, 2-5 осіб). Мають вимоги до мінімуму статутного капіталу. Урегульовано структуру і повноваження органів керування.
3) акціонерними товариствами. Засновані на капіталі великої кількості акціонерів (більше 10 чоловік). Мають значні вимоги по мінімуму статутного капіталу. Описано структуру і повноваження органів управління. Є вимоги до випуску корпоративних прав (емісія цінних паперів), їхньому обліку, зберіганню, веденню реєстрів.

Зазвичай за реєстрацією компанії звертаються до фахівців. При їх допомозі визначаються з іншими менш важливими критеріями компанії та провадять реєстраційні процедури.

§ 4.2. Відносини між засновниками

Створюючи компанію у вигляді господарюючого товариства або акціонерного товариства варто враховувати, що кожний з учасників й акціонерів наділений певними правами.

Щоб не виникали конфлікти після початку дії (як правило, через різні підходи до реалізації бізнес-планів) необхідно до моменту створення компанії домовитися про принципи роботи.

Такими принципами є:

а) активність дій

Споконвічно деякі з учасників бізнесу або ставляться до нього, як способу розміщення капіталу для одержання прибутку без прийняття ними яких-небудь активних дій (інвестори), або ж хочуть брати активну участь у діяльності компанії.

Варто визначити знання, досвід і можливості таких учасників і наділити їх певними повноваженнями (наприклад, дати яку-небудь посаду в органах керування) і чітко проговорити розмежування функцій. Це дозволить заощадити на виплачуваній зарплаті, оскільки учасники коштують, як правило, дешевше, ніж наймані робітники.

б) мета співробітництва

Кожний з учасників бізнесу вступаючи в нього формує певні очікування. Хтось хоче одержувати певний прибуток, хтось – ріст вартості його частини для подальшого перепродажу, хтось – використати імідж створеного бізнесу.

Знання таких цілей дозволить правильно визначити стратегію розвитку бізнесу та момент його завершення для певних учасників.

в) порядок прийняття рішень

Необхідно визначити процедури визнаення і постановки питань, їх обговорення, прийняття рішень, реалізації. Дотримання процедур допоможе більш конструктивно й оперативно приймати управлінські рішення та реалізовувати бізнес-план.

На керування компанією впливає розмір частини учасника. Приймаючи рішення, кожний з учасників має кількість голосів пропорційно розміру його частини. Відповідно варто детально відобразити у статутних документах процедури та кількість голосів при голосуванні.

г) контроль за бізнесом

Створення органів контролю або наділення учасників такими повноваженнями робить бізнес більше прозорим. Пам’ятайте, кожний з учасників (оскільки реалізація бізнесу тривала у часі та має частку ризику) хоче мати контроль(точніше нагляд) над ним. Більше того, зачасто бачення із зовні дозволяє визначити проблемні зони й оперативно прийняти рішення про їх уникнення.

д) варіанти передачі прав

Рано або пізно дехто з учасників може ухвалити рішення щодо виходу із бізнесу. Відповідно необхідно відразу обговорити умови і процедури виходу, оцінки та повернення коштів, можливість продажу частини іншим учасникам або третім особам.

І, навіть, якщо конфлікт виник, найоптимальнішим рішенням є пошук альтернативних варіантів вирішення шляхом взаємних поступок.

§ 4.3. Дозвільна документація

Ряд видів бізнесу вимагає одержання додаткових дозволів, ліцензій, сертифікатів, патентів і т.д. Без одержання такої дозвільної документації початок діяльності не можливий і порушує законодавство.

Так, законодавством визначені види діяльності, що потребують дозволи (наприклад, торгівля продуктами харчування, логістично-складська діяльність), ліцензій (наприклад, будівництво, туризм, охорона), сертифікація (наприклад, виробництво тканин), патентування (наприклад, торговельні патенти).

Їх одержання вимагає наявність кваліфікованого персоналу, відповідної матеріальної бази, забирає значний час і тягне оплату певних платежів. Цей фактор теж впливає на строки реалізації бізнес-плану.

Консультацію по даному питанню варто одержати у юриста ще у процесі підготовки бізнес-плану. А після реєстрації компанії звернутися за їх одержанням.

§ 4.4. Діючий бізнес

Одним з варіантів реалізації бізнес-плану є придбання готового діючого бізнесу. Такий варіант має свої переваги та недоліки.

Перевагами є: наявність зареєстрованої компанії, дозвільної документації, матеріальної бази, укомплектований штат, клієнтська база, наявні обсяги продажів.

Недоліками є: висока вартість (закладена також інтерес продавця), необхідний поглиблений аналіз на стадії придбання (висока вартість такої послуги), необхідне налагодження або реорганізація процесів (тягнуть часткову зміну штату).

Придбання готового бізнесу – найчастіший процес при виході на ринок великих компаній. Це обумовлено доцільністю таких дій, тому що первинні ризики вже пройдені та зекономлено ряд коштів на первинний вихід на ринок.

Способи пошуку бізнесу – або прямий контакт, або звертання до спеціалізованих консалтингових компаній (у т.ч. розглянути існуючі пропозиції на їх сайті).

Наступний розділ – “Глава V. Реалізація проекту”


© ГК "ФінІнКом" 1999-2019 FIRM.UA - рішення для бізнесу
click fraud detection