ЗЕД-КОНТРАКТИ | Дніпро, Київ, Матеріали, Одеса, Харків | FIRM.UA
 

ми з Вами з 1999 року

ЗЕД-контракти

Успіх зовнішньоекономічної діяльності багато у чому залежить від грамотності та змістовності міжнародних контрактів, що укладаються. Тим, хто вперше зіштовхується з укладанням міжнародних угод, варто звернути увагу на ті обставини, що поняття «зовнішньоекономічний договір» не вживається, однак застосовується поняття «контракт». Це визначення має на увазі угоду між двома або більше сторонами, що перебувають у різних державах (сторони є субъектами права різних государств) щодо поставки певної кількості товару, надання певних послуг або інших видів господарської діяльності відповідно до погоджених сторін умовами.

Намагаючись самостійно скласти зовнішньоекономічний контракт, підприємці відразу ж зіштовхуються з тим фактом, що існує велика відмінність міжнародних контрактів від договорів (контрактів), складених між резидентами однієї країни, і не передбачають переміщення товарів через митний кордон. Іншими словами, конструктивно зовнішньоекономічні контракти повинні містити ряд умов, які у звичайних договорах або відсутні, або мають іншу форму.

Згідно міжнародного права суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності не обмежені правом здійснювати будь-які види зовнішньоекономічних контрактів, за винятком тих, які прямо заборонені національним законодавством.

Будучи по своїй суті цивільно-правовою угодою, зовнішньоекономічний контракт повинен відповідати ряду загальних вимог (умов), дотримання яких є необхідним для легітимності такої угоди. Згідно ст. 11 Конвенції ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу» (укладена у Відні 11.04.1980) допускається можливість укладання зовнішньоекономічних контрактів в усній формі. Тут закладене протиріччя, оскільки українське законодавство вимагає простої письмової форми зовнішньоторговельних договорів. Крім того, в Українірозроблений ряд законодавчих і нормативно-правових актів, які регламентують правила й умови складання та укладання зовнішньоекономічних контрактів. Основним документом є Закон України від 16.04.91 № 959-XII “Про зовнішньоекономічну діяльність” (остання редакція від 19.04.2014), окрема стаття якого присвячена контрактам суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та праву, що до них застосовується.

Щоб у наслідку виключити визнання зовнішньоекономічного контракту таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, рекомендуємо при складанні цього документа брати за основу структуру, визначену «Положенням про форму зовнішньоекономічного договору (контракту)», затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06 вересня 2001 р. № 201.

Окремо розглянемо ряд найважливіших елементів зовнішньоекономічного контракту, на які необхідно звернути особливу увагу.

У преамбулі зовнішньоекономічного контракту обов’язково повинні бути зазначена назва, місце й дата укладання контракту, а також його номер. Місце укладання контракту – повна географічна назва населеного пункту, вона може мати вирішальне значення, оскільки при відсутності посилання у контракті на право, що застосовується, буде застосовуватися право країни, у якій контракт був укладений.

Далі вказуються повне та точне найменування сторін, що уклали контракт, їхня організаційно-правова форма та місцезнаходження. Необхідно вказати, де, ким і коли сторони зареєстровані, а також в особі кого сторони представлені.

Представники сторін зобов’язані мати відповідний обсяг повноважень, інакше контракт буде вважатися не укладеним. Повноваження осіб, що підписали договір, звичайно вказуються у статуті або у дорученні. Якщо повноваження зазначені у статуті, то необхідно ознайомитися з оригіналом статуту або його належним чином засвідченою копією. Якщо статут викладений іноземною мовою, то повинен бути завірений переклад на українську (російcьку) мову. При цьому у тексті контракту необхідно вказати пункт, статтю статуту, у якій зазначені повноваження посадової особи іншої сторони, що підписала контракт.

Звертаємо увагу – якщо повноваження зазначені у дорученні, то обов’язково залишіть у себе її оригінал. Доручення повинно містити всі обов’язкові реквізити, необхідні для надання їй юридичної чинності.

Предметом контракту, наприклад, міжнародної купівлі-продажу, є експортований або імпортований товар, що має митну вартість. Як товар обов’язково повинна виступати індивидуально визначена річ, це значить, що у контракті (доповненнях, специфікаціях) необхідно чітко вказати найменування, вид, тип, сорт, клас товару, а також його кількість. Якість товарів, що поставляють, необхідно обумовити з усією можливою скрупульозністю, тому що вітчизняні стандарти та технічні умови значно відрізняються від іноземних аналогів. Якщо у контракті немає прямих вказівок на якість товару, мається на увазі, що якість товару, який поставляється, повинно відповідати середній якості країни-продавця або країни-виробника товару звичайним для даного виду товару. Звичайно товар, що поставляє за міжнародним контрактом купівлі-продажу, приймається по якості та кількості у тому місці і тоді, де і коли відбувається перехід права власності та ризику його випадкової загибелі або ушкодження від продавця до покупця (базові умови постачання). Для однакового трактування умов постачання у зовнішньоекономічних контрактах застосовуються правила «Інкотермс» у редакції 2010 року.

У розділі «ціна, порядок розрахунків і валютне застереження» необхідно чітко й однозначно визначити валюту ціни та валюту платежу (вони можуть не збігатися), курс конвертації при розбіжності валют, валютні застереження, які дозволять уникнути курсових втрат, і порядок розрахунків між сторонами.

Ціна на продукцію може бути встановлена за одну кількісну або вагову одиницю товару або як загальна сума договору. Варто також слід вказати у контракті всі випадки, коли ціна може підвищуватися або знижуватися.

Чітке й грамотне оформлення розділу «відповідальність» дозволяє надати належні гарантії угоди у цілому та впевненість кожної зі сторін у контрагенті. Це можна зробити при наявності умов, які тягнуть для порушника відчутний матеріальний наслідок і разом з тим забезпечують реальне виконання закладених механізмів здійснення санкцій.

Розділ «Підсудність» або арбітражна угода визначає взаємини сторін при настанні розбіжностей щодо виконання контракту. За замовчуванням, відповідно до українського законодавства, усі суперечки розглядаються за місцем перебування відповідача. Учасники зовнішньоекономічного контракту у своїй арбітражній угоді вправі визначити, що суперечки між ними передаються на розгляд третейського суду. Цінність арбітражної угоди полягає у можливості виконати рішення того суду, якому сторони віддали перевагу.

Арбітражна угода встановлюється шляхом запису у контракті (арбітражне застереження) або складання окремого документу, що чітко вказує, які суперечки, хто й із чиєю участю буде вирішувати (так званий третейський запис).

Якому суду віддати перевагу? У кожного з них є свої переваги та недоліки. Основна перевага третейського суду складається у швидкості (тому що тут немає вище стоячих апеляційних, касаційних і інших інстанцій), економічності (збір тут нижче держмита) і можливості вибору арбітрів. Недоліки пов’язані, у першу чергу, із складностями виконання рішення третейського суду.

Існують постійно діючі та тимчасово діючі арбітражні суди. Постійно діючі суди розглядають суперечки відповідно до регламенту, прийнятим даним судом. Як правило, вони існують при торгово-промислових палатах або при міжнародних біржах. Тимчасово діючі арбітражні суди створюються на час виникнення суперечки щодо конкретного контракту. Тому у контракті або додаткових документах може бути чітко зафіксовано, хто буде виступати у ролі арбітра. Наприклад: “Будь-яка суперечка, що викликана відносно цієї угоди або у зв’язку з тим, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України”. Без такого застереження рішення цього суду не можуть бути виконані.

Не слід підписувати арбітражних угод, що передбачають рішення суперечки за законами, які вам невідомі.

У контрактах міжнародної купівлі-продажу часто забувають про деякі важливі пункти, або навіть цілі розділи, зазначаючи їх порожньою формальністю. Дійсно, на перший погляд, ніякої необхідності в розділі “Форс-мажорні обставини” нема, але тільки доти, доки такі обставини не наступлять.

Інші обставини визначають умови, які здатні вплинути на умови контракту, наприклад, умови та момент набрання контрактом чинності, загальні принципи діловодства й інші відносини між контрагентами. У даному розділі можна вказати умови поступки контракту на користь третіх осіб без погрози штрафу, питання, пов’язані з реалізацією товарів з використанням фірмових знаків, установити заборону на експорт товарів та інше.

У зовнішньоекономічному контракті слід домовитися про те, якою мовою або мовами цей документ складається, якою мовою буде вестися переписка з питань його виконання. Якщо немає спеціальної вказівки про це, то переписка ведеться мовою сторони, від якої надійшла пропозиція укласти угоду.

Щоб уникнути фальсифікацій радимо підписувати кожну сторінку контракту та скріплювати її печаткою, про що робити відповідний запис у тексті контракту.

Контракт не повинен містити несанкціонованих обома сторонами виправлень.

З метою здійснення контролю за дотриманням порядку розрахунків в іноземній валюті, забезпечення обліку окремих видів зовнішньоекономічних контрактів, указом Президента України від 7.04.1994 р. уведений облік і затверджене «Положення про порядок реєстрації окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів)». Відповідно до цього положення реєстрації підлягають зовнішньоекономічні договори (контракти), укладені суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України, предметом яких є товари, зазначені в затверджених міністерствами переліках.

У кожній державі прийняті свої власні правила та звичаї укладання зовнішньоекономічних контрактів. Крім того, для встановлення ефективного контролю над зовнішньоекономічною діяльністю підприємств і організацій, дотримання ними норм і правил валютного, митного та податкового законодавства державними органами всіх країн розробляються механізми й умови здійснення зовнішньоекономічних операцій з урахуванням особливостей національного законодавства, механізмів і умов захисту національних підприємств, світової практики та міжнародних порядків.

Тому однією з найважливіших умов успішного висновку зовнішньоекономічних контрактів є ретельний аналіз нормативно-правової бази країни, з резидентом якої укладається контракт. А це вже прерогатива юристів, які допоможуть обійти усі «підводні камені» іноземного права, спершу не помітні для підприємця.


© ГК "ФінІнКом" 1999-2019 FIRM.UA - рішення для бізнесу
click fraud detection