Робота у задоволення

У чому каверза?

Одним із улюблених питань роботодавця є: “Яку роботу ви собі шукаєте?“. Відповідь на це відкрите питання, як жодна інша дає загальне уявлення про кандидата.

Звичайно, відповідаючи на вказане запитання, претенденти насамперед говорять про те, що їм болить. Якщо на попередньому місці роботи були затримки із виплатою зарплати, то називають критерієм своєчасність її виплати, якщо був ненормований робочий день – говорять про дотримання режиму, якщо були перебої із замовленнями – згадують про стабільність тощо.

Однак, якщо звести усі відповіді на це питання, то більшість кандидатів каже: “Я хочу знайти собі цікаву, перспективну та високооплачувану роботу“. Коли дають таку відповідь, стає зрозуміло, що й змінити уявлення людини про роботу, то працівник із нього вийде у разі посередній. І ось чому.

Яка справа є цікавою?

Інтерес у людини виявляється тоді, коли з’являється захоплення. А ось того, що нас захоплює, не так і багато.

На що ми витрачаємо свій вільний час? – Можливо, мандруємо. Можливо, просто дивимось анонсовані фільми. Можливо, хочемо спокійно почитати книгу. Можливо, знайомимося та спілкуємося людьми. За усім цим стоїть наше бажання пізнати щось нове, побачити щось цікаве.

Є й інший варіант, який трапляється рідше. Можливо ми допомагаємо іншим людям. Можливо ми йдемо на суботник. Можливо, ми вдосконалюємо щось у гаражі. За усім цим стоїть бажання бути причетним до чогось важливого для нас.

Виходить, що нас захоплюють: або пізнання чогось нового, або реалізація чогось значущого з досяжним результатом. Решта нам просто не цікава.

Коли ми захоплені справою, час летить непомітно і, зазвичай, досягаємо поставленого результату. Єдине, що робить справу цікавою – наше захоплення нею. При цьому лише кожен із нас може знайти у тій чи іншій справі свій інтерес. Інші люди можуть лише намагатися залучити нас. Саме тому, наприклад, одні люди захоплені футболом, а інші – ні. Одні люблять у нього грати, а інші лише будуть уболівальниками.

Іншими словами, наші інтереси формуємо суто ми самі.

Що думає роботодавець?

Тепер давайте подивися на це питання із призми роботи.

Коли робота буде цікавою для нас? – Точно у перші кілька місяців, бо нам доведеться зрозуміти, як налагоджені процеси, що і як треба робити, познайомиться з новими людьми… коротше, належить пройти період пізнання нового.

Для керівних позицій також показовим стане розуміння впливу на процеси, управління колективом людей, необхідність прийняття значних рішень… коротше, бути причетним до чогось значимого.

А що буде потім, коли кандидат пізнав ці нюанси? Починається рутина: щоденне виконання взятих на себе зобов’язань і бажано на високому рівні.

Погодьтеся, місце роботи – це не цирк, а керівник – не клоун. Перед керівником не стоїть завдання створювати працівнику шоу, щоб його захоплювати. Керівник також виконує низку рутинних процесів просто іншого рівня.

Щоб робота була й надалі цікавою, співробітник сам повинен визначити, чи є те, що захоплює його? Грубо кажучи – знайти свій інтерес сам. І тоді робота перестане бути суто обов’язком із заробляння грошей. Вона стане хобі, якому ви приділятимете 8 годин по 5 днів на тиждень. Адже не погано!

Тільки не слід очікувати, що це зробить хтось за вас. Так точно не буде – це є факт.

А от якщо співробітник не знаходить свого інтересу, то після першої пари місяців роботи процес устаканюється і людина потрапляє до так званої зони комфорту. Вона просто ходить на роботу з мрією займатися чим завгодно аби не працювати. Інакше кажучи, відбуває. А тепер питання: “Який буде з нього працівник?”

Яка робота є перспективною?

Якщо робота захоплює людину, вона починає проявляти ініціативу: цікавиться процесом, причинами і наслідками, одержуваним ефектом, шукає і вдосконалює знання і навички, напрацьовує практичний досвід, зокрема у суміжних галузях, що модернізує та раціоналізує процес.

Такий співробітник нарощує свій потенціал: зростає обсяг знань, переймає передовий досвід, ініціює та вдосконалює робочий процес, отримує та виконує більш кваліфіковану та цікаву роботу, стає незамінним помічником керівника.

Інакше кажучи, інтерес – це основа ініціативності, а ініціативність – перспективності.

А тепер подумайте над відповіддю на таке запитання: “У якому співробітнику зацікавлена ​​компанія: у безініціативному чи ініціативному? Кого вона утримуватиме і просуватиме перспективних чи баластових?“. Відповіді, на мою думку, очевидні.

Звичайно, змушені погодитися, що багато залежить і від роботодавця. Можливо, компанія боїться таких ініціативних співробітників, і керівництво не зацікавлене у них. Так, і таке буває. У цьому випадку у жодному разі не варто змінювати свій підхід до роботи, краще змінити безперспективного роботодавця. Думаю, ви легко знайдете нове місце роботи, бо навіть за ці кілька місяців співпраці ваш потенціал зріс. Ви використовували роботодавця як майданчик та причину для нарощування свого потенціалу. Ви стали ще цікавішими іншим роботодавцям.

Що щодо високої оплати?

Не буде секретом, що роботодавець – це не благодійний фонд, завданням якого є освоєння грошей. Роботодавець – насамперед замовник, яких націлений на тривалу співпрацю.

Пропонуємо уявити ваги. З одного боку буде працівник, який не зацікавлений роботою, безініціативний і перспективний, з другого – зацікавлений, ініціативний, перспективний. Ви – роботодавець. Кого ви оберете?

Тепер на вільну чашу терезів починаємо класти гроші. Кожне вміння, кожен досягнутий ефект змушує вас покласти ще пару великих купюр. Чи не так?

Щоб робота оплачувалася за високим тарифом, необхідно бути професіоналом своєї справи: з розумом підходити до поставлених завдань, ефективно і оперативно знаходити рішення, бути корисним компанії. В інших випадках ніхто більше не платитиме.

Виходить, що тільки захопившись своєю роботою, можна стати високооплачуваним фахівцем.

Як же бути?

Якщо ви хочете мати цікаву, перспективну та високооплачувану роботу, то не варто очікувати, що така буде дана вам роботодавцем. Тільки ви можете зробити її такою.

На запитання: “Яку роботу ви шукаєте?” краще відповідати: “Ту, яка мене захопить, де не перешкоджатимуть ініціативності та готові по-чесному оплачувати результат моєї роботи“.