У пошуках роботи

Ребус чи резюме?

Як би це дивно не звучало, але найчастіше стандартне резюме кандидата – це ребус для роботодавця, співбесіда – це спілкування глухого з німим, а подальша співпраця – це, як і слід очікувати з вищесказаного, ходіння мінним полем.

І нічого тут дивовижного немає. Як то кажуть: «Що посієш, те й пожнеш».

Чому так відбувається?

Почнемо з резюме. Стандартне резюме містить вказівку персональних даних претендента, зазначення посади та розміру очікуваної оплати, викладену у хронологічному порядку інформацію про місця навчання та роботи, опис посадових обов’язків. До «вишуканих» резюме додають фото, красивий опис цілей пошуку роботи, вказуються пройдені курси та тренінги, позначаються захоплення кандидата, згадується прийнятний режим роботи та зайнятості.

І ось рекрутер роботодавця, отримавши якусь уяву з не менш абстрактної заявки про вакансію, намагається побачити у такому резюме, наскільки підходить кандидат на цю позицію. Грубо кажучи, намагається знайти докази своїх припущень, щоб переконати себе, що кандидата не соромно буде показати керівнику.

Ось така гірка правда.

Чому так відбувається?

Причина не стикування криється у наступному. Оскільки якогось стандарту резюме немає, то стандартом стало колись кимось написане резюме. Як правило, кандидат бере шаблон резюме з інтернету та переписує його, вносячи туди свої дані. Іноді, за порадою «бувалих», додає для помітності елементи оформлення.

Але справа в тому, що так зване стандартне резюме спочатку містить не ту інформацію, за якою робить свій вибір роботодавець. Тому рекрутер перетворюється на шамана і йому доводиться гадати на резюме: підійде чи не підійде кандидат, візьме чи не візьме його роботодавець?

Переконавшись у цьому, рекрутер запрошує кандидата на співбесіду, щоб перевірити свої здогади. І що відбувається на співбесіді? – Правильно. Кандидат, гарно одягнувшись і додавши впевненості у свої дії, озвучує раніше викладену у резюме інформацію та відповідає на безглузді запитання на кшталт: «Які ваші сильні та слабкі сторони?» або «Чому ви хочете працювати у нас?» тощо.

І ось на підставі такої співбесіди, іноді заморочившись перевіркою фахівцями з безпеки, а то й після проходження поліграфа, роботодавець, скоріше від безвиході через короткий термін, виділений на пошук, вирішив повірити в «чуйку» рекрутера та запросив кандидата на роботу. Як не дивно, сама співпраця стає якоюсь не такою. Замість ефективної праці, роботодавець і працівник займають умовно вичікувальну позицію, щоб зрозуміти, хто і чого хоче, і хто на що добре? За фактом ліплять із того, що є, чого хотіли знайти.

Як ви вважаєте, це ефективно?

А як правильно?

«Добре» – скажете ви, – «порядок, що склався, поганий. То що робити, щоб змінити ситуацію?».

Перший і основний момент, який ви просто зобов’язані розуміти і який є основою основ, полягає у тому, що пошук роботи з боку людини і підбір персоналу з боку роботодавця – це по суті торговий процес. А точніше – процес здачі в оренду з боку людини та найму – з боку роботодавця.

Трудові відносини – це тимчасові відносини між працівником та роботодавцем. Навіть якщо сторони не обумовили чітко терміну роботи, то відповідно до встановленої законом процедури взаємовідносини можуть бути припинені з ініціативи кожної із сторін.

Виходить, що трудові відносини – це тимчасове використання роботодавцем активів працівника задля досягнення певного ефекту. Саме тому до персоналу застосовується слово «наймання» у розумінні тимчасового користування, а не «придбання» у розумінні постійного володіння.

При цьому роботодавець на протязі часу співробітництва використовує активи працівника – його знання, навички та досвід. По суті, купує ефект від їх застосування працівником. Самі ж активи є невід’ємною частиною працівника і належать йому. Запам’ятайте, що кожен працівник – це унікальний постачальник певного комплексу знань, навичок та досвіду.

Виходячи із вище сказаного, ситуація значно спрощується, якщо до процесу пошуку роботи належить як до пошуку орендаря для свого активу.

Пошук роботи чи продаж досвіду?

Таким чином, щоб процес був ефективним, до пошуку місця роботи краще ставитися як до продажу. Виходить, що ваші знання, досвід та навички – це продукт (іншими словами торгова пропозиція), резюме – це рекламне оголошення з описом продукту, співбесіда – це презентація продукту та узгодження умов використання, а трудові відносини – це безпосереднє використання роботодавцем.

Щоб процес пошуку роботи був ефективним, необхідно застосовувати ті ж правила, що і для продажу будь-якого іншого товару чи послуги.

Як і будь-якому ринку, на ринку праці також крім суб’єкта пропозиції – працівника, є і суб’єкт попиту – роботодавець. Щоб співпраця почалася, необхідно, щоб попит та пропозиція зійшлися.

Тому розглянемо ситуацію з боку роботодавця. Це дозволить нам правильно сформулювати свою пропозицію (у нашому випадку – резюме) та провести презентацію (у нашому випадку – пройти співбесіду).

Відразу маю сказати, що й роботодавці теж не без гріха. Вони часто, описуючи вакансію, пишуть, що завгодно, замість того, що дійсно важливо. Зрозуміти їх можна, час на закриття вакансії зазвичай обмежений, а заманити кандидатів якось потрібно.

Я не ставитиму вам нереальні завдання на кшталт вгадайте думки роботодавця або запитайте детальні вимоги до вакансії. Вступати у даному випадку слід інакше.

Як підходити до пошуку роботи?

➡️ Зробіть опис вашого активу у резюме так, начебто ви описуєте не себе, а товар. Роботодавець повинен чітко оцінити ваш актив, потенціал його використання і відповідність одержуваної цінності оплаті. Це дасть можливість роботодавцю зрозуміти, а не здогадуватись, наскільки ви йому підходите, які завдання та як швидко можете вирішувати чи навчиться вирішувати.

➡️ Під час співбесіди поводьтеся як постачальник унікального активу. Дізнайтеся, які очікування у роботодавця: перелік функцій, що виконуються, посадові обов’язки, обсяг навантаження та інтенсивності, умови, очікуваний результат і контрольні показники для роботодавця. Чітко вкажіть які питання ви вмієте вирішувати, за які можете взятися, які не входять до вашої компетенції, погодьте умови та режим роботи, домовтеся за обсягом та вартістю (оплатою), повідомте про можливість перегляду обсягу та вартості. Не соромтеся торгуватись.

Основне завдання на співбесіді – показати себе діловим людям, які чітко розуміють питання, відповідають за свої обіцянки, готові до довгострокових взаємовигідних відносин.

А тепер, на вашу думку, чи буде процес пошуку роботи більш ефективним, якщо підійти до цього питання із запропонованої мною позиції, а не традиційно сформованої?